Збірка нарисів французьких істориків «Відкритість. Суспільство. Влада» втілює синтез філософського теоретизування з конкретно-історичним дослідженням. У ній філософська ідея суспільної відкритості наповнюється історико-біографічним змістом, а також окреслюються особистісно-психологічні витоки індивідуальної відкритості в особливостях життєвого, творчого й інтелектуального шляху різних історичних персоналій. У рамках дихотомії «відкритості – закритості» в збірці розглянуті ідеологічно несумісні постаті: революціонер Робесп’єр та імператор Наполеон або монарх Людовик ХVІІІ і комуніст Горбачов. Замість історії лівих – таких різнорідних, як Йосиф Сталін, Морис Торез, Мао Цзедун, Улоф Пальме чи інтелектуали Ані Кріґель (член ФКП у 1948–1956 рр.) і сам автор Еманюель Ладюрі (член ФКП у 1945–1963 рр.), і правих – серед яких Бонапарт і Луї-Філіп, у книжці подано іншу історію: історію, з одного боку, людей «відкритих», а з другого – їхніх «закритих» опонентів. Книга має ґрунтовний науковий апарат і розрахована на істориків, культурологів, фахівців з інтелектуальної історії, студентів-гуманітаріїв.
